Різне

МИ З МАМОЮ ДАВНО ЖИВЕМО В АМЕРИЦІ, У МІСТАХ, ЯКІ РОЗТАШОВАНІ У 5 ГОДИНАХ ЇЗДИ ОДНЕ ВІД ОДНОГО. У НАС ДУЖЕ ГАРНІ СТОСУНКИ. АЛЕ Я НЕ ЗНАЮ, ЯК ПЕРЕКОНАТИ МАМУ. З 2014-ГО РОКУ МАМА ПИЛЬНО СТЕЖИТЬ ЗА ПОДІЯМИ В УКРАЇНІ. МАМИН БАТЬКО, МІЙ ДІДУСЬ, БУВ 1914 РОКУ НАРОДЖЕННЯ, ВОЮВАВ У ДРУГУ СВІТОВУ, А ПОТІМ БУВ РЕПРЕСОВАНИЙ ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ І ЗА ТЕ, ЩО РОЗПОВІВ ПРАВДУ ПРО УКРАЇНУ. ЗАРАЗ ВОНА ДУЖЕ НЕГАТИВНО СТАВИТЬСЯ ДО РОСІЯН. ВОНА ХОЧЕ ПОВЕРНУТИСЯ В УКРАЇНУ, А У НАС ТАМ НАВІТЬ КВАРТИРИ НЕМАЄ, І ГРОШЕЙ В ЗАПАСІ ТЕЖ НЕМАЄ

Ми з мамою давно живемо в Америці, у містах, які розташовані у 5 годинах їзди одне від одного. У нас дуже гарні стосунки. Але я не знаю, як переконати маму. З 2014-го року мама пильно стежить за подіями в Україні. Мамин батько, мій дідусь, був 1914 року народження, воював у Другу світову, а потім був репресований за українську мову і за те, що розповів правду про Україну. Зараз вона дуже негативно ставиться до росіян. Вона хоче повернутися в Україну, а у нас там навіть квартири немає, і грошей в запасі теж немає…

Я сама родом з Києва, моя мама також. Мені 28 років і я вже 10 років живу в Америці, а мама тут 14 років. Ми живемо в різних містах, які розташовані у 5 годинах їзди одне від одного.

Я її відвідую маму не рідше, ніж раз на 2 місяці, у нас дуже близькі стосунки. Моя мама дуже добра, компанійська людина, вміє цінувати справжню дружбу. У неї прекрасна компанія, з якою вона постійно спілкується. Основні люди в цій компанії – три пари: білоруси, росіяни та українці. Вони часто збираються разом, спілкуються, підтримують один одного, разом їздять відпочивати. Одним словом, разом і в горі і в радості

Їх компанії вже більше 10 років. Я мамі завжди по-доброму заздрила. На жаль, у мене таких друзів немає. Я вмію бути справжнім другом, і заради дружби готова на дуже багато, але якщо розчаруюся в людині, то це вже не виправити. Але мова не про мене. Хоча сама я дуже люблю компанію маминих друзів. Колись і у мене була така ж компанія, ми збиралися всі разом, 2 покоління. І це були найкращі свята, які я можу пригадати!

А тепер про те, через що я не можу спати по ночах. З 2014-го року мама пильно стежить за подіями в Україні.

Спочатку мені було смішно, потім неспокійно, а тепер просто страшно за неї. Мамин батько, мій дідусь, був 1914 року народження) воював у Другу світову, а потім був репресований за українську мову, і за те, що розповів правду про Україну в компанії друзів.

Повернувся дідусь з табору дуже хворим. Мама його обожнювала! Він її вчив української мови і виховував у любові до України (і, як я зараз розумію, в нелюбові до Росії). Його не стало, коли мамі було 15 років. Мамина мама була росіянкою. Не розуміла українською нічогісінько. Тому вдома у нас завжди говорили російською мовою. Для мене російська – це рідна мова. Я ніколи раніше не помічала за мамою націоналізму.

А зараз вона дуже негативно ставиться до росіян, до Росії. Вона дуже хоче повернутися в Україну, а у нас там навіть квартири немає, і грошей в запасі теж немає, і якщо вона поїде, сюди повернутися вона вже не зможе.

Просто вона і сама не знає, чим би могла допомогти українцям. Каже, якби знала вже б зірвалася і поїхала. Я проявляю з нею чудеса мудрості і терпіння,  наче з дитиною. Тому що, боюся, що якщо я б цього не робила, вона б уже не спілкувалася б і зі мною.

А головний предмет моєї тривоги – її друзі. Білоруси за Росію, і хоча зараз вони з нею на цю тему не говорять, мама бачить, що вони постять на однокласниках, і у мами піднімається негатив до них. Я пояснюю їй, наскільки це неправильно, але вона відповідає, що не може з собою нічого вдіяти. Що просто не може з ними спілкуватися, вони їй стають огидні. Російським друзям взагалі все одно на цю ситуацію. Вони навіть не знали про неї, поки мама їм не розповіла однак, не дивлячись на це, мама і з ними не хоче спілкуватися.

Моїй мамі через місяць 50 років. Вона збиралася відзначити цю великою компанією. А тепер вже не хоче нічого. А я розумію, що це все пройде, а друзів (справжніх друзів!) вона втратить назавжди. Вона просто залишиться сама. Звичайно, у неї завжди буду я, але це не одне і те ж. А головне, з їхнього боку це виглядає зрадою. Скільки разів вони їй допомагали! Звичайно, і мама не раз допомагала їм.

Не сплю ночами, все думаю, як допомогти мамі, які слова знайти. Крім усього іншого, у неї за ці роки почалися проблеми зі здоров’ям, через нерви, через події в  Україні. Нещодавно її забрали з роботи, бо їй прямо там погано стало, після чергових подій на Україні.

Одинм словом, якщо у когось є слушні поради, я дуже хочу їх почути. Але, дуже велике прохання, не розводьте дискусію на тему України – Росії. Я вже не можу це слухати. В інтернеті кругом стільки агресії, що просто страшно. А мені потрібна порада дійсно мудрої людини, яка багато бачила в житті.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Peдaкцiя може не пoдiляти дyмку aвтopа і нe нece вiдпoвiдaльнicть зa дocтoвipнicть iнфopмaцiї. Автор посту не є абсолютним експертом, або людиною, що не має права на помилку, тому чекаємо на ваші коментарі, у нас на сторінці.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *