Різне

В останні хвилини свого життя мати розповіла синові таємницю

Навіть коли батькам залишається жити всього лиш декілька хвилин, вони не забувають про своє найдорожче — дітей.

цікаво

Якщо добре подумати, чи завжди ми це цінуємо?  Усі недоспані ночі, нервові клітини та перші сиві волосинки — через наші дитячі вибрики, а скільки можливостей у них було для самореалізації, проте вони вибрали нас.

Саме батьки бажають піклуватися про своїх дітей до останніх своїх сил, адже з віком вони, на жаль, не стають сильнішими. Абсолютно кожна мама і тато мріють про щасливу старість, де їхні дочки і сини стараються з усім допомогти, але часто діти нехтують цим бажанням і наймають мед. працівників або служби з опіки над старшими людьми.

Ми, чомусь, боїмося цієї великої відповідальності за життя найріднішої людини, тому перекладаємо усе зі своїх плечей на інші. Та чи задумувалися ви над тим яким пеклом є будинок пристарілих для батьків? Як вони насправді себе там почувають?

Ця життєва історія є яскравим прикладом для вашого розуміння, бо після смерті батька син не знаходив вільного часу для своєї мами, тому відправив її до будинку де доглядали за людьми похилого віку. Так, він час від часу приїздив, але зазвичай на великі свята.

Раптово його телефон розривали дзвінки, коли він підняв слухавку почув страшні речі:

— Ваша мама помирає. — стривоженим голосом говорили працівники притулку в якому знаходилася його мати.

Він відразу полетів туди, аби хоч трішки побути ще з живою мамою.

Жінка знала фінансові можливості сина, тому благала з останніх сил — забезпечити притулок найнеобхіднішим: вентиляторами, туалетами та холодильниками.

Коли син запитав навіщо, тоді дізнався, що його мама часто не вечеряла, як і інші мешканці цього притулку, бо їжа просто псувалася від спеки і в туалет необхідно було чекати дуже велику чергу, про душ взагалі мови не було.

Його мама ніжно взяла за руку і промовила: «Синку, я насправді хвилююся за тебе, бо ти не зможеш звикнути до таких умов. Я вже це пережила, хоч і намучилася, та я не хочу, аби ти так терпів, коли потрапиш сюди через рішення своєї рідної дитини.»

Обов’язково поширте цю історію, аби вони пам’ятали та любили гідних та найцінніших людей — батьків!

Чи знаєте ви про умови таких притулків? Розкажіть нам, будь ласка, у коментарях.

Peдaкцiя може не пoдiляти дyмку aвтopа і нe нece вiдпoвiдaльнicть зa дocтoвipнicть iнфopмaцiї. Автор посту не є абсолютним експертом, або людиною, що не має права на помилку, тому чекаємо на ваші коментарі, у нас на сторінці.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *