Різне

Випадок в автобусі, який наштовхнув на цікаві думки

Зайшла сьогодні в автобус з дитиною ввечері.

Моєму синові 4 роки, він жвавий і балакучий хлопчик. Він голосно сказав: «Дядя, можна я сяду, будь ласка!». Дядько з блаженною посмішкою глибше втягнув голову в куртку і люто затикав в телефон. Я глянула на автобус.

Шість чи сім чоловіків сиділи так само в навушниках, і їй Богу, всі до єдиного зображували богатирський сон. І так гидко стало ….

Стоять жінки, з сумками, в мокрих куртках і з парасольками, тяжко працювала всі на роботі, і прийшовши додому, вони не впадуть  на диван, а стануть до плити, щоб нагодувати своїх бороданів, а потім прибрати за ними і вимити посуд, нагладити їм сорочки. На гудящих від втоми ногах. Соромити і вступати в автобусну полеміку мені не хотілося, ці прописні істини потрібно увібрати з молоком матері .

Хотілося правда схопити за бороду і поглянути в очі цьому мужику, та й сплячим теж – можливо залишки чогось від чоловіка промайнуть в погляді від світла телефонного екрану.

Невже ми самі народжуємо і виховуємо цих чудовиськ? Звичайно, він так затишно розташувався біля віконця, телефончик дістав, а тут я сволота зі своєю дитиною, або вагітна тітка, чи баба проклята.

От і йдуть вони стрункими шеренгами-бородаті, з голими ніжками в кедах, в лапсердаках, в штанцях-дудочках і з телефонами в натренованих пальцях. Як таких любити? Як бажати їх? Пишатися ними? Моєму старшому синові 27 років. Йому не лінь бабусі з сумками допомогти вийти з транспорту, коляску з дитиною винести ….

І молодшого виховаємо так само. Щоб залишалася надія, що не всі козли. Моїй дитині поступилася місцем дівчина.

Peдaкцiя може не пoдiляти дyмку aвтopа і нe нece вiдпoвiдaльнicть зa дocтoвipнicть iнфopмaцiї. Автор посту не є абсолютним експертом, або людиною, що не має права на помилку, тому чекаємо на ваші коментарі, у нас на сторінці.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *