Різне

Вирішила вийти заміж за бідного і батьки вигнали мене з дому. Ось, що сталося через 7 років

Мене звуть Олена, і зараз мені 26 років. Зі своїм майбутнім чоловіком, Іваном, я познайомилася на першому курсі університету і відразу ж закохалася. Через рік ми вже думали про весілля, але дещо склалося не так, як ми хотіли.

Щиро заявляю, що мій хлопець був (і є) чудовою людиною! Добрий, турботливий, розумний і в міру саркастичний, він відразу привернув мою увагу, як і я його. Ми зустрілися на посвяченні першокурсників, він був один з організаторів зі старших курсів.

Ваня зробив пропозицію по випуску з університету, я тоді була на 2 курсі. Це було чарівно! Мені здавалося, що я потрапила в казку, приємна музика, романтична вечеря і заповітні слова. Звичайно ж, я погодилася.

Взагалі, можу сказати, що для мене родина стоїть на першому місці. Так, кар’єра і самореалізація важлива, але що заважає поєднувати ці речі? Все-таки зустріти свою споріднену душу – справжнє щастя.

На жаль, все було не так гладко, як я уявляла в мріях. Багато моїх подруг відвернулися від мене, причому вони почали допікати і вмовляти мене почекати. Не знаю, чи то вони заздрили, то їм не сподобалося, що я більше часу стала проводити зі своїм хлопцем.

До того ж, негативно відреагували не тільки подруги. Як кричала моя мама, коли дізналася про весілля! Мовляв, Ваня ще нічого собою не представляє (хоча без поняття, що може являти собою студент), та й квартири у нього немає, батьки небагаті. Що я від нього візьму?

Батько теж заявив, що не збирається мати справу з неспроможною людиною, тому заявив, що не прийде на весілля.

Для мене чути подібні слова від близьких мені людей було справжнісінькою зрадою. Вони поставили мене перед дивним вибором, який я робити не хотіла.

У підсумку я порвала з ними всі відносини і вийшла заміж. Зараз пройшло вже 7 років, і я анітрохи не шкодую про свій вчинок.

Спочатку ми жили разом у гуртожитку (Ваня вступив до магістратури), а потім переїхали в орендоване житло. Нещодавно ми купили квартиру, вже свою власну! Так, іпотеку потрібно виплачувати.

У нас з Ванею все добре, і скоро я народжу йому сина. На жаль, відносини з батьками так і не налагодилися. Вони зрідка дзвонять мені дізнатися, чи в порядку я, але кожен раз не забувають якось покритикувати, зачепити мого чоловіка.

Я все ще дуже сильно люблю їх, але біль і образа нікуди не поділися. тому я не можу просто так взяти і пробачити. Та й чи треба?

За матеріалами

Peдaкцiя може не пoдiляти дyмку aвтopа і нe нece вiдпoвiдaльнicть зa дocтoвipнicть iнфopмaцiї. Автор посту не є абсолютним експертом, або людиною, що не має права на помилку, тому чекаємо на ваші коментарі, у нас на сторінці.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *